Ви, напевне вже читали першу частину моєї розповіді про Канаду, тому продовжу розповідати цікаві факти про цю країну.
Навчання
Діти в Канаді навчаються до кінця червня. Шкільний автобус забирає дітей о 8:30-8:40, навчання починається о 9:00. Зазвичай перерви тривають по 5 хвилин, найбільша перерва о 13:00, коли діти йдуть обідати. За словами людей, які навчалися і в Україні, і в Канаді, навчання в канадійських школахне дуже сильне.
Проте в університетах дуже серйозна підготовка. Напевне, найбільше доходів у бюджет країни приносять студенти, оскільки навчання у вишах платне для всіх. Для іноземців воно ще й дорожче. Ніяких пільг чи знижок на навчання держава не дає, але здібні студенти можуть отримати грант або стипендію від університетських фондів (хоча і вони не перекривають повністю суму, яка потрібна для оплати року навчання)
Магазини
В Канаді дуже мало маленьких магазинчиків, частіше люди їздять скуповуватися у супермаркетах. Ціни на продукти там вищі, ніж українські. Наприклад, за пачку молока (2 л) заплатиш від 5 до 8 канадських доларів (150-240 грн), за пляшку води 1.5 л — 3.5 канадських доларів (100 грн). Окрім того, це буде не кінцева сума, адже у Канаді потрібно додатково сплатити 13 % податку за товар.
Алкоголь не продається у супермаркетах разом з іншими продуктами, а в спеціально відведених магазинах. Хоча зараз розглядається можливість продавати алкоголь у супермаркетах. У магазинах, де продається алкоголь, продавці часто просять показати документи. Якщо ви зайдете у магазин з дитиною, вам можуть не продати алкоголь, бо не знають, кому він призначений.
Також у Канаді дуже багато магазинів з канабісом. Запах марихуани можна почути всюди. Дозвіл на її використання отримати неважко, бо її приписують навіть від головного болю. Із особистих спостережень: у невеличких містечках магазинів з канабісом може бути більше, ніж магазинів з алкоголем.
Підтримка ЛГБТ
Кожного року в червні у всьому світі проводять місяць підтримки ЛГБТ-спільноти. В Канаді ця підтримка дуже помітна. Веселкові прапори майорять всюди: на будинках звичайних гетеросексуальних сімей, на автівках, державних установах, банках, бібліотеках, закладах громадського харчування і навіть на деяких церквах та школах. Я нейтрально ставлюся до ЛГБТ, але навіть для мене веселкові прапори на школах виглядають трохи занадто.
Найдовша вулиця світу
В Канаді знаходиться найдовша вулиця світу — Янг-стріт. Вона простягається від центру Торонто до озера Сімко. Довжина вулиці 86 км. Колись це була індіанська стежина.
В моєму розумінні вулиця — це частина дороги, яка знаходиться у місті чи селі і закінчується там, де закінчуються кордони населеного пункту. Але у Канаді часто одна вулиця може пролягати через декілька містечок.
Будинки із зірками
Дуже часто, гуляючи вулицями невеличких містечок, можна побачити будинки із великими зірками. Такі будинки колись давали ветеранам Другої світової війни. Молодим хлопцям, які йшли воювати, пропонували на вибір: або житло, або безкоштовне навчання в університеті.
Сусіди
Якщо жити у великому місті, як Торонто, то сусідів своїх можна і не знати. А в маленьких містечках сусіди дуже милі і привітні. Вони відкриті настільки ж, наскільки і закриті. Часто люди міняють будинки, коли трапляються погані сусіди.
Сусіди дуже згуртовані, коли трапляється якась неприємність. Наприклад, під час великої негоди, яка повалила багато дерев, усі сусіди дружно вийшли на толоку, щоб прибрати свої подвір’я, дорогу і узбіччя.
Турбота про тварин 
Дивно, але ми зовсім не бачили безпритульних тварин. Хіба одного заблукалого койота неподалік ферм. Але у парках можна побачити спеціальні поїлки для господарів, які гуляють із своїми домашніми улюбленцями.
А як щодо інклюзивності?
В банках, супермаркетах, на зупинках створені всі умови для того, щоб люди на інвалідних візках могли легко і без проблем потрапити в потрібне їм місце. Водій автобуса зупиняє транспортний засіб, опускає трап, завозить візок до автобуса, ставить його у спеціально відведеному місці (до речі, у тому місці розташовані складні сидіння на випадок, якщо автобус переповнений і людям немає де сидіти, але коли в автобус потрапляє людина з інвалідністю, люди встають, складають сидіння і відходять в сторону). Вся ця процедура може зайняти багато часу, але ніхто не скаржиться.
Біля входу в банки, магазини і супермаркети є кнопки, які автоматично відкривають двері. Спеціально відведені місця для людей з інвалідністю є на кожній парковці, а поруч з цим місцем завжди є і місце для мам із візками. Але найбільше мене вразила гойдалка на дитячому майданчику для дітей на візках.
Святкування дня Канади
В Канаді дуже мало святкових днів, менше, ніж в Україні. Мені було цікаво спостерігати, як люди святкують державні свята. В різних містах і містечках святкування проходить по-різному. У Торонто, наприклад, взагалі не було ніяких дійств, можливо вони десь і проходили, але не в Даунтауні. У Кесвіку було більш спокійне, я б сказала домашнє святкування: безкоштовні хот-доги, різні квести та розваги для дітей. А в Ньюмаркеті був святковий концерт з вуличною їжею.
Але що об’єднує кожен куточок Канади у цей день, так це святкові феєрверки о 10-й вечора. Люди збираються на стадіонах, у парках, на галявинах, беруть із собою стільці, каримати, пледи і дружно спостерігають за салютами.
Що ще по цінах
В Канаді тарифи на електроенергію дешевші після 19:00 години до 7.00 ранку, а також на вихідних. Манікюр у азіаток коштує 40 доларів, в українок 60. Стільки ж доведеться заплатити і за стрижку. Якщо одяг у магазинах на розпродажі, то там можна отримати велику знижку на речі: футболки чи шорти можна купити за 3-5 доларів, сукні за 10 доларів, дитячі бодіки за 2-3 долари. Те ж саме стосується брендових речей. Тому я була трохи здивована, що в країні майже немає секондів, бо вони не дуже популярні.
Підписка на канали "Миколаїв на Дністрі":
