25 лютого 2022 року Андрій Кецман був серед тих миколаївців, хто довго не роздумуючи став на захист України від російського окупанта. До грудня 2025 року миколаївець служив у лавах Повітряних сил Збройних Сил України.
Андрій Кецман — молодший сержант, командир відділення, воїн, чоловік і батько, якого за успішне виконання бойового завдання на Сумському напрямку нагороджено ”Золотим хрестом” від головнокомандувача ЗСУ та відзнакою від президента України ”За оборону України”.
У складі Повітряних сил воїн з побратимами захищав повітряний простір країни, знищував ворожі цілі у повітрі та на землі, виконував складні й відповідальні бойові завдання на найважчих напрямках.
Разом з тим війна для Андрія Кецмана — це не лише біль і випробування. Саме в цей непростий час доля подарувала йому найцінніше — кохання. Він зустрів свою другу половинку — Руслана стала для бійця надійною підтримкою й опорою. Їхнє кохання народилося серед тривог, очікувань і відстані, але стало світлом, що допомагало вистояти.
Адже кожен бойовий виїзд і виліт — це ризик, напруга та велика відповідальність за побратимів і країну.
Повернення додому після таких завдань для Андрія було особливим. Дружина Руслана, знаючи про його складну службу, завжди зустрічала його з теплом, але й з тривогою — одного разу, на порозі дому, вона витягувала з комірця форми пусті патрони. Він приходив із брудними руками, болотом під ногами, одяг пахнув війною, а в очах світилися втома й рішучість одночасно – розповідає Руслана Кецман.
Крім того, одним із викликів під час служби стало забезпечення транспортом захисників для бойових виїздів. Дружина пригадує, як разом з побратимами організували збір коштів, і завдяки рідним, благодійним лотереям та донатам від небайдужих миколаївців вдалося придбати необхідне авто.
”Перший виїзд не був легким: за групою гнався дрон, і хоча хлопці змогли успішно відірватися, автомобіль було пошкоджено. Його відремонтували власним коштом і продовжили виконувати завдання та нищити ворога. Після ротації авто передали іншим групам, аби воно й надалі допомагало в боротьбі за Україну” – розповідає дружина.
Попри небезпеку, навіть під обстрілами, Андрій знаходив радість і у маленьких митях щастя: ”Одного разу, повернувшись у відпустку зі завдань, він привіз мені кавун – усміхається Руслана, – Вночі, серед небезпеки та постійних обстрілів, Андрій зміг дістати цей простий подарунок — знак турботи, уваги й звичайного людського тепла”. 
Варто зазначити, що найбільше щастя у молодій сім’ї Кецманів з’явилося через два роки шлюбу — донечка, яка наповнила життя новим змістом і ще більшою вірою в майбутнє.
Ці маленькі сімейні радощі — сміх дитини та теплі обійми дружини, навіть через відстань давали силу служити Андрію далі, виконувати бойові завдання та залишатися вірним присязі.
”Війна для мене — це і серйозні виклики, і хаос, який треба вміти перетворювати на можливості” – коментує Андрій Кецман. Дружина додала ж, що Андрій любить напружені та хаотичні ситуації, бо саме в них він розкриває свій талант: знаходити вихід навіть там, де здається, що його немає. Винахідливість, холодний розум і рішучість допомагають воїну вирішувати складні завдання.
У 2025 році Андрія було нагороджено почесною відзнакою «Золотий Хрест» за успішне виконання бойового завдання на Сумському напрямку. Ця нагорода стала символом його професіоналізму, витримки та відданості Україні.
Також, нещодавно Андрія Кецмана нагородили державною нагородою — відзнакою Президента України ”За оборону України”, яку від імені Володимира Зеленського вручили у Миколаївському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Під час вручення Андрій сказав: ”Хочу побажати всім наснаги, міцного здоров’я, сили духу та віри в нашу перемогу. Бережіть своїх рідних, підтримуйте наших військових і ніколи не втрачайте людяності навіть у найтемніші часи. Україна вистоїть, поки ми єдині”.
Крім військової служби Андрій Кецман також проходив і лікування. За час війни у нього розвинулось набуте захворювання, яке значно ускладнило стан кісток, колін, рук і хребта. Наслідки війни, пораненя, безсонні ночі, жахіття та фантомний біль у спині стали його постійними супутниками.
Цього року Андрій Кецман демобілізувався у зв’язку зі сімейними обставинами та за станом здоров’я. Попри все пережите, він залишається прикладом сили духу, відданості до України та безмежної любові до своєї сім’ї.
Фото: Руслана Кецман
