12 лютого стало відомо про передчасну смерть талановитого голкіпера Івана Шквирку. Життя одинадцятикласника обірвалося внаслідок отруєння чадним газом.
Чорнота горя та суму застала рідних, друзів, знайомих та жителів міста Миколаєва у п’ятницю під час поховання учня 11 класу Миколаївського ЗЗСО І-III ст. #2, талановитого воротаря юнацької команди місцевого футбольного клубу Івана Шквирку. Попрощатися із 16-річним хлопцем прийшли всі учні школи, де він навчався. Не стримували сліз і молодші діти, з якими він тренувався та допомагав освоїти ази футболу.
“Того дня Іван прийшов додому. Мама в той час була на роботі у Львові, батько — воїн ЗСУ, перебував у госпіталі. Було прохолодно. Щоб зігрітися, хлопець розпалив дровами стареньку кахельну піч, приліг відпочити та не прокинувся. Вранці однокласники почали бити на сполох через відсутність Івана у школі, адже був відповідальним та дисциплінованим, і без поважних причин не пропускав уроки. Тому вирішили діяти негайно: навідалися додому, та ніхто не відчиняв двері, а телефонні дзвінки залишалися без відповіді. Ближче до вечора всім уже повідомили про передчасну смерть хлопця” – вказано у статті Високого Замку.
З теплотою та невимовним сумом на звістку відреагувала спортивна родина, зокрема капітан команди ФК “Миколаїв” Григорій Коваль: «Іванку, як так?!» Також освітяни та учні школи, де навчався Іван Шквирка, поділилися дописом-спогадом у facebook: “Іван був не просто учнем — він був серцем і душею нашої школи. Спокійний, доброзичливий, з щирою посмішкою, яка зігрівала кожного, хто з ним спілкувався. Його доброта, повага до інших, готовність прийти на допомогу залишаться в пам’яті тих, хто його знав. Футбол був його стихією. Іван не лише майстерно володів м’ячем, а й був справжнім лідером на полі: надихав товаришів, вів команду до перемог і вчив цінувати кожну хвилину гри. Його жага до життя, цілеспрямованість та щирість залишили незабутній слід у наших серцях. Сьогодні школа плаче разом із родиною Івана. Ми поділяємо цей нестерпний біль, адже разом із ним ми втратили не лише чудового учня, а й справжню, світлу людину з великим серцем.” Батьки згадують покійного лише добрими словами, кажуть, що навіть попри те, що у них був маленький клас, але вони настільки дружні одне з одним, завжди трималися купки. Відтак Вікторія Стеців, однокласниця, відреагувала на смерть Івана: “Він залишив в кожному з нас відбиток на серці…Ти був хорошим однокласником”.
Тренер Миколаївської ДЮСШ, Андрій Леськів, також для Високого Замку, з трепетом згадав про успіхи свого учня: “Іван був дуже талановитим футболістом. У 2021 році наша команда, у воротах якої стояв він, у Скадовську стала переможцем Всеукраїнських юнацьких змагань «Золотий колос України». У цій перемозі був його значний внесок. Знаю Івана з третього класу. Лідер команди! Своєю впевненою грою, своїми підказками задавав тон на полі. Був спокійним, мав «футбольний розум». Попри свій невеликий зріст, вдало грав на виходах. Особливо багато ми з ним працювали над відбиттям пенальті, тож Іван не раз виручав команду, коли в його ворота призначали 11-метрові штрафні удари. Не можу не сказати та про його прекрасні людські якості: був дуже товариським, коли треба, допомагав, виручав товаришів…”
Нехай світла душа юнака віднайде упокій у небесному царстві, а батькам знайти сили витримати біль невимовного горя.
Вічна пам’ять.
Фото: Миколаївський ЗЗСО І-ІІІ ст. #2
