Село Богородичне, що на Донеччині, знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець. Через село веде дорога до туристичного Святогірська, Свято-Успенської Святогірської лаври УПЦ МП. Після кількамісячної російської окупації у селі зруйновано абсолютно все: будинки, школа, церква, магазини… У вересні 2022 року село звільнили українські військові.
«До російської окупації у Богородичному проживало близько 800 людей, зараз додому у село-привид повернулось 24 людей. У нас немає ні світла, ні газу, ні інтернету, та замінована територія…» – розповідає місцевий житель Анатолій, якого зустрічаємо в селі.
Рухаючись селом помітно, що будинки потроху ремонтують. Анатолій каже, що це відбувається за підтримки волонтерів з Києва, Полтави та міжнародної допомоги, які не тільки підвозять їжу людям до села, але й збудували модульний будинок одній з місцевих мешканок.
«Коли були сильні обстріли, десь 300 людей ховались ось тут в церкві, – показує Анатолій, але це не спинило російську армію. Вони знали, що там люди, але всеодно кидали авіабомби». Людей тоді встигли вивести і відправили до монастиря у Свято-Успенську Святогірську лавру. Правда, за словами Анатолія деякі мешканці Богородичного тоді, попри обстріли і руйнування села продовжили залишатися вірними російській православній церкві та патріарху Кирилу, який «благословив» російське вторгнення на територію України.
«Я не маю куди поїхати, тому повернувся додому. Був через зиму у родичів у Сумській області, але там теж важко. Зараз ось потроху відбудовуємо будинок, не хочу я нікуди їхати. Знаєте за що мені найбільше шкода? За хлопців наших, які тут полягли щоб відвоювати село у кацапів [ред. російські військові]» – завершує розмову мешканець Богородичного Анатолій.
За пошкодженими будинками та покинутими заростями не відразу помітиш знищену російську техніку чи міну. Їх у Богородичному багато. До прикладу, ось цей згорілий російський БТР зі знаком “V” мешканці села та Святогірської громади спеціально перетягнули під будівлю, де до повномасштабного вторгнення був Будинок культури, як нагадування усім, що Україна є і буде, і жоден “рускій мір” тут не пануватиме.
