У Миколаївській громаді останню честь і шану віддали військовослужбовцю Володимиру Ченю з села Рудники. Герою назавжди залишилося 42 роки.
Маючи нелегку долю, виховуючись у багатодітній сім’ї без батька, мамі та бабусі вдалось передати Володимиру добру щиру вдачу. Майбутній воїн проживав з п’ятьма братами і сестрою у Рудниках, навчався в Рудниківській школі. Здобув освіту у Добромильському державному професійному училищі, був будівельником.
Володимира Ченя призвали до лав Збройних Сил України у вересні 2025 року. Воїн служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення безпілотних систем 11-го окремого мотопіхотного батальйону, що входить до складу 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ. Брав участь у бойових діях на сході України. Під час виконання одного з бойових завдань зі стримування російського окупанта в Краматорському районі, на Донеччині, воїн отримав мінно-вибухову травму. Після цього проходив лікування в одній із львівських лікарень. Проте, на жаль, під час реабілітаційного періоду Володимир Чень помер у лікарні.
”Володя був дуже доброю та щирою людиною, надійним старшим братом. Рідні могли поділитися з ним своїми проблемами та отримати підтримку. Він навчав бути сильним та добрим” – згадують про воїна односельчани.
Щоб віддати останню шану Герою, 24 березня, траурний кортеж спочатку зустріли у Миколаєві біля скульптури Божої Матері, опісля – кортеж вирушив до села Рудники.
Парастас та чин похорону відбулися одразу після повернення новітнього Героя до рідного села.
Похоронений Володимир Чень на місцевому кладовищі.
Вічна честь та слава Герою.
