На щиті до рідного дому повернувся новітній Захисник Дмитро Луців, 1980 року народження з села Гірське, Миколаївської громади. Сержант, командир стрілецького відділення 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша захищав незалежність України у найгарячиших напрямках фронту. З квітня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Воїн Дмитро Луців був відданий військовій справі після свідомого рішення – стати на захист України від російського окупанта і загарбника. На шляху бійця – найгарячіші напрямки фронту, важкі бої за населений пункт Павлівка поблизу Вугледару, де відбиваючи штурмові дії ворога Дмитро отримав важкі поранення у бою та приймав тривале лікування. Після цього Дмитро Луців повернувся у стрій до єгерських побратимів вже на Луганський напрямок, де за оборону і штурми російського ворога був нагороджений відзнакою головнокомандувача «Золотий Хрест».
Проте, ще важчі виклики війни чекали Захисника попереду. Під час оборони села Семенівка на Авдіївському напрямку у квітні 2024 року, тримаючи бойову позицію з побратимами Дмитро Луців, командир стрілецького відділення – зник безвісти.
Після цього ”до бою” за чоловіка стала дружина. Оксана Луців рішуче розшукувала Дмитра, стала голосом рідних 68-ї бригади та однією з координаторок Громадського руху ”Звільнити всіх”, учасницею спільноти ”Жити чекаючи” Миколаївської громади. Жінка, як і безліч рідних зниклих безвісти військовослужбовців, зустрічалася з представниками Координаційного штабу, державної та місцевої влади, різноманітними організаціями, брала участь у акціях нагадуваннях Україною, у Стамбулі, Брюсселі та навіть Ватикані…
Об’єднання родин військовослужбовців 68 ОЄБр імені Олекси Довбуша написали слова підтримки у соціальних мережах: ”Дружина Оксана брала активну участь в усіх зустрічах із КШ і різними держорганами аби скрізь і всюди нагадати, розповісти, що воїна Дмитра шукають і чекають у рідній домівці.
Пані Оксано, у цю важку хвилину ми усі дякуємо вам за мотивацію і боротьбу, за усі можливості пошуку, за вашу боротьбу із якої брали приклад! Ми вам вдячні завжди і на віки за вашу роботу, підтримуємо вас тут у важку хвилину, ми із вами разом, зокрема від обʼєднання родин «СЕМЕНІВКА 68»!”
”Висловлюємо глибокі та щирі співчуття родині, дружині Оксані, дітям, близьким, друзям та побратимам нашого полеглого Героя Дмитра Луціва.
Весь цей довгий час, поки Дмитро вважався зниклим безвісти, у серцях жила надія. Сьогодні цей біль став спільним горем для всієї громади. Дмитро віддав найдорожче — своє життя — за наш спокій, мирне небо та волю України. Його подвиг як командира, його мужність біля Семенівки на Донеччині назавжди вписані в історію нашої боротьби. Низький уклін батькам за виховання справжнього Чоловіка та Патріота.
Світла пам’ять про Героя Дмитра Луціва житиме вічно.” – висловила співчуття Катерина Дудич, староста Гірського старостинського округу.
Цього року, після 29 місяців пошуків вдалося повернути тіло новітнього Героя Дмитра Луціва та після проведення відповідних експертиз, воїн назавжди повернувся до своїх близьких.
Після останньої зустрічі вшанування у Миколаєві похоронна процесія вирушила до села Гірське (вул. Криницька), де відбудеться парастас за загиблим.
Чин похорону – пʼятниця, 11 вересня, о 13:00 год., церква Миколи Чарнецького.
Спільнота родин зниклих безвісти військовослужбовців Миколаївської громади «Жити чекаючи» висловлює щирі співчуття дружині Оксані, доньці та сину Дмитра Луціва, матері та всій скорботній родині Захисника з приводу непоправної втрати.
Вічна честь та слава Герою!
